Обласний центр - м.Івано-Франківськ
Область утворена 4 грудня 1939 р., до 1962 - Станіславська обл.
Ландшафт характеризується великим розмаїттям. Передгірську частину складають горбисті передгір'я. Гірська частина області зайнята Східними Карпатами, що поділяються на масиви Чорногора, Горгани, Гринява, Чивчини. Тут же, в Чорногірському хребті, на межі із Закарпаттям підноситься найвища гора України Говерла (2061 м). Кліматичні умови - м'яка зима із середньою температурою -5°С і тепле літо (+18°С) - сприяють організації цілорічного відпочинку та лікування. Сніг на схилах Карпат лежить кілька місяців, що важливо для розвитку гірськолижного спорту. Ріки в значній частині швидкоплинні, утворюють каскади й водоспади, що є цінним для водного туризму. Найбільші з них - Дністер, Прут, Черемош. Ліси області - найбільша частина всього лісового фонду України.
Серед курортів - низькогірні Татарів, Яремче і Микуличин Яремчанської міськради, Мислівка і Новий Мізунь Долинського району, Шешори Косівського району, високогірні Ворохта і Яблуниця Яремчанської міськради і бальнео-грязевий передгірний курорт Черче Рогатинського району.
В області функціонують 10 державних і понад 60 громадських музеїв, Національний заповідник "Давній Галич". На збереженні у їх фондах - понад 162 тисячі експонатів.
Прикарпаття - край природних заповідників. Всього на території області 438 заповідних територій та об'єктів загальною площею 186,5 тис. га. Одним з найвідоміших заповідних об'єктів області є Карпатський національний природний парк - перший в Україні, створений в 1980 році як природно-рекреаційний комплекс. Тут, на площі 50,3 тис. га охороняються природні коплекси Чорногори та Горган.
Варто відвідати: міста - Івано-Франківськ, Галич, Коломию, Косів, Яремче, а також відомий монастир у Гошеві і Манявський Скит. Туристичні фірми регіону запропонують Вам безліч різноманітних 1-3-денних турів, серед них - пішохідні, велосипедні, кінні або автобусні екскурсії, сплави по річках, польоти на дельтапланах тощо.
Івано-Франківська область має вигідне транспортно-географічне положення.
Головні автомагістралі: Рогатин - Івано-Франківськ - Рахів - Мукачево (Р0З),
Стрий - Івано-Франківськ - Коломия - Чернівці (Р04).
Аеропорти: Івано-Франківськ.
Буковель
Туристичний комплекс «Буковель» знаходиться біля підніжжя однойменної гори в селі Поляниця Яремчанської міської ради на висоті 900 м н.р.м. за 30 км від м. Яремче та за 110 км. від м. Івано-Франківська. Туристична зона, в якій розташовано комплекс є унікальною за своїми природо-кліматичними умовами. Гори, що ніби обступили «Буковель» з усіх сторін, закривають його від холодних зимових вітрів, що створює комфортні умови для відпочинку.
Лижні траси проходять на спеціально підготовлених схилах із трав’яною основою. Всі траси обладнані сніговими гарматами та захищені від прямого сонячного проміння, завдяки чому сніг утримується значно довше, ніж в інших місцях. Траси готують для катання спеціальною снігонапилюючою та сніготрамбувальною технікою. Освітлення схилів дозволяє кататися у вечірній період. Зараз функціонують три підйомники загальною протяжністю 4200 метрів, 5 гірськолижних трас різної складності загальною протяжністю 9400 м, 25 двопових комфортабельних котеджів на 300 місць. Продовжуються роботи з розвитку туристичного комплексу «Буковель».
Для проживання на базі «Буковель» побудовані дво- і
тримісні однокімнатні номери з усіма зручностями (санвузол, супутникове
телебачення, міні-бар, телефон) в дерев’яних двопових котеджах (
по 4 номери в котеджі, окремий вихід).
До послуг відпочиваючих: бар,
ресторан на 110 місць, де для Вас приготують вишукані страви
національної та європейської кухні, колиба, кафе, дитячий майданчик,
сауна, більярд, дискотека, телефон, автостоянка, транспорт на
замовлення. На території бази працює прокат гірськолижного спорядження
провідних фірм-виробників Salomon та Rossignol. Досвідчені інструктори проводять групові та індивідуальні заняття з катання на лижах.
Наразі відбувається швидке зростання кількості приватних садиб, які
створюють належний рівень сервісу для прийому туристів у власних
помешканнях. Як правило, у садибах пропонують до 8 місць, однак частина
з них розрахована на прийом від 10 до 40 осіб одночасно. У регіоні
місцевою владою вживаються відповідні заходи, щодо вирішення проблем
перевезення туристів. В даний час усі населені пункти мають
безперебійне транспортне сполучення автобусами і мініавтобусами з
Яремче з наступною можливістю доїзду до Івано-Франківська, Коломиї,
Рахова.
Функціонують три сувенірних ринки, на яких туристи мають
можливість придбати вироби місцевих майстрів, краще пізнати мистецтво
Гуцульщини.
Татарів
Низькогірний кліматичний курорт (750 м над рівнем моря), розташований у широкій долині р.Прут.Яремче
— низькогірний курорт, розташований в надзвичайно мальовничій улоговині між горами на березі Пруту. Через місто пролягає дорога до найвищої вершини Українських Карпат — Говерли.Зараз Яремче — найвідоміший туристичний центр Прикарпаття, має понад 40 туристсько-рекреаційних закладів і санаторіїв, більше 50 об'єктів зеленого туризму. Для курортної терапії використовуються кліматичне лікування, мінеральні ванни тощо. Майже на половині території Яремчанської міськради розташований Карпатський Національний природний парк, утворений в 1980 р. (перший в Україні).
До 2006 року у вжитку були дві назви міста — Яремча і Яремче, перша з яких з'явилася у 20-х роках ХХ ст. завдяки польським урядовцям, а потім була зафіксована радянськими. Первісну назву Яремче було уточнено рішенням вної Ради.
Микуличин
Низькогірний кліматичний курорт, розташований у долині р.Прут. Найдовше село в Україні, загальна протяжність — 44 км.
Архівна довідка
За документами архіву перша писемна згадка про с. Микуличин відноситься
до 1412 р.: в судовій справі Березовських, що розглядалася Галицьким
гродським судом 1630 р., згаданий привілей короля Владислава, виданий у
Львові 1412 р., де вказані границі володінь Березовських, в яких
виступає гора Микулинка. В сумарії документів Коронної Метрики
1456-1765 рр. про границі королівських і приватних маєтків на території
Галичини, міститься анотація підтвердної грамоти привілею Миколи
Турецького 1515 р. на села Коломийського повіту поблизу Прута —
Делятин, Ланчин, Саджаву, Турку та ін., серед яких виступає топонім
"Микуличине поле"
Мислівка
Низькогірний кліматичний курорт (650 м над рівнем моря), розташований у долині р.Свіча. Адміністративно Мислівка належить до села Шевченкове (раніше — Велдіж). До Шевченкового — 15 км. До "сусіднього" Вишкова 12 км. Обабіч автотраси — тільки гори, в яких зрідка можна зустріти хіба лісників та лісорубів, а влітку — грибників, збирачів ягід та туристів, які вирушають на штурм Західних Ґорган.
Це невелике село (бл. 300 жителів) було засноване австрійськими колоністами в XIX столітті, і називалось спочатку Бряза, пізніше Людвиківка. В урочищі Йозифсталь видобували залізну руду, збудувавши гуту для виплавки металу.
Під час Другої світової війни, побоюючись приходу радянської армії, колоністи подалися на історичну батьківщину. Їхні вцілілі будинки перейшли до переселенців із сусідніх сіл і присілків. Так із німецького село перетворилося на суто українське, а якщо точніше — бойківське.
З часів австрійців тут залишилася стара вузькоколійка, дерев'яні будинки в горах віком понад 100 років, криниці, інші будівлі, предмети побуту. В колибі «Ведмідь», що стоїть на місці німецької кнайпи — міні-музей старовини.
Навколо Мислівки — заповідні ліси, де є ягоди та білі гриби, водяться вовки, ведмеді, олені та кабани, лисиці. В селі та навколишніх горах є багато мінеральних джерел.
Долинський район
Розташований у західній частині Івано-Франківської області. Північна частина району знаходиться в Передкарпатті, у межах Присвічанського пасма. На півдні – Привододільні (Внутрішні) Ґорґани.
Районний центр – місто Долина, яке виникло приблизно в другій половині X століття. Заселення цих земель було певною мірою зумовлене наявністю покладів солі серед густих лісів. Перші згадки про Долину пов’язані з правлінням польського короля Владислава Ягайла. Впродовж кількох десятиліть XVІ ст. Долина економічно зросла завдяки збільшенню видобутку солі й пожвавленню торгівлі. У 1525 р. місту було надане магдебурзьке право, згідно з яким запроваджувалося самоврядування, жителям дозволялося варити сіль, проводити торги та ярмарки.
У XVI-XVII ст. Долина не раз потерпала від татарських нападів. Особливих руйнувань місто зазнало 1594 р. З оборонною метою в Долині збудували замок, насипали вали. Залишки цих валів біля г. Замчища збереглися до наших часів.
Поруч з Долиною виникали і розвивалися інші населені пункти, де також було виявлено соляні джерела. Так з’явилися Тростянець, Солуків, Слобода-Долинська, Раків та інші.
Найдавніше місто на території району - Болехів. Перша письмова
згадка про "болехівські землі" належить до 1371 року. У 1546 р. в
Болехові, на Старій Бані, було споруджено перше підприємство –
солеварню.
До давніх населених пунктів належать також с.Гошів (1469 р.), с.Міжріччя (1371 р.) та с.Тисів (1464 р.).
Високогірний курорт, 850 м над рівнем моря, лежить у верхів'ї р.Прут, на території Карпатського природного національного парку.
До Ворохти належить спортивна база "Заросляк" (21 км від центру селища), звідки починається сходження на Говерлу.
Яблуниця
Розташована на відстані 35 км від м.Яремча, на висоті до 960 м над рівнем моря. Через село проходить автотраса Р-03 (Львів — Івано-Франківськ — Мукачево).Клімат помірно континентальний, вологий. Зима помірно холодна, з морозами до -15С. Сніговий покрив зберігається протягом усієї зими, а в улоговинах і затінених місцинах аж до травня. Літо тепле, переважає ясна погода. Середня температура повітря вдень — 20..23ºС, ночі прохолодні. Іонізоване повітря сприяє зміцненню організму.
Яблуниця відома серед прихильників зимового туризму завдяки численим схилам, придатним для катання. Тут обладнані траси різної складності, працюють пункти прокату гірськолижного спорядження.
Звідси відкриваються чудові краєвиди на Чорногірський хребет: Говерла (2061 м), Петрос (2020 м);
Горгани: Синяк, Хом'як, Довбушанка (1754 м);
Свидовецький хребет: Стіг (1703 м), Близниці (1883 м).
Рогатинський район
Географічно належить до Опілля — західної частини Подільської височини. Районний центр Рогатин розташований на березі р. Гнила Липа (притока р. Дністер). Перші письмові повідомлення про нього належать до XII ст., хоча територія була заселена раніше — в околицях міста знайдено предмети доби палеоліту та бронзи, розкопано декілька городищ Х-ХІІІ ст.У 1366 р. Рогатин згадується як фортеця, а в 1390 р. — як місто, інтенсивний розвиток якого почався після надання йому в 1415 р. магдебурзького права. У часи Середньовіччя м. Рогатин було відоме як осередок ремесел і торгівлі. Торговим і політичним центром міста була ринкова площа, оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами. Посередині стояла ратуша, збудована в 1539 р. При ній містилися майстерні, що виробляли сукно. Будинки XІX-поч. XX ст., що ними забудовано ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і мурованих льохах, призначених колись для зберігання товарів.
Рогатин – ще й батьківщина Насті Лісовської, відомої як Роксолана (дружина турецького султана Сулеймана Пишного).
Шешори
Шешори — велике гуцульське село, знаходиться на висоті близько 600 м над рівнем моря і розтяглося на 9 км уздовж гірської річки Пістиньки, яка відома своїми водоспадами. Шешорський Гук - один з найкрасивіших у Карпатах водоспадів з висотою падіння 5 м та площею 0.5 га. Поруч з водоспадом є мінеральне джерело.
Навколишні гори: хребет Брусний (960 м), Кормитура (916 м), Росохата (791 м), Пасічний (695 м),
Радул (690 м), Млаки (687 м), Кінь. Кожна гора має свою назву, свою історію.
Гора Брусний стала границею між Шешорами і Брустурами. На північний захід від села знаходиться
заповідне урочище Лебедин площею близько 40 га, яке являє собою невисоку гору з уголовиною в ценрі,
що є наслідком діяльності льодовика. У центрі уголовини, на висоті 650 м над рівнем моря знаходиться
озеро розміром близько 200х100 м. Шешорські гори покриті буковими і смерековими лісами.
Верховина
У письмових джерелах село Жаб’є (так називалось селище Верховина до 1962 року) вперше згадується в літописних документах, датованих 1424 роком, коли воно разом з монастирем на річці Рибниця (теперішнє місто Косів) було передане литовським князем Свидригайлом в дар місцевому багачу Владу Драгосимовичу. Кажуть, першим поселенцем тут, в долині Чорного Черемоша, був місцевий житель Жабка, від якого і одержало назву колишнє Жаб’є. За іншою версією, в заболоченій долині річки, водилось багато жаб, звідки і пішла назва поселення. Верховиною в Карпатах називають найбільш піднесені ділянки місцевості. Селище назву свою повністю виправдовує, бо тільки низинна його частина розташована на висоті 620-640 метрів над рівнем моря, а більша його частина – в горах, значно вище. Найвисокогірніший присілок Верховини розташувався на високому перевалі на висоті 1250 метрів і є чи не найвищим гірським поселенням в Україні.
То ж не дивно, що Верховинщина вже більше двадцяти років відома, як край туризму.
Найпопулярнішими
на теренах району є такі види туризму, як зелений, пішохідний,
гірськолижний, водний та авто-, мототуризм (подорожування по Карпатах
на автомобілях та мотоциклах).
За розвитком інфраструктури зеленого туризму,
Верховинщина займає одне з передових місць не тільки на
Івано-Франківщині, а й у Карпатах взагалі. Крім насиченої
туристсько-екскурсійної програми, гостям пропонується цікавий та
змістовний культурний відпочинок. Це і гуцульські вечорниці, і виступи
троїстих гуцульських музик, й інсценівки справжнього гуцульського
весілля, і концерти біля гуцульської ватри (багаття), і багато іншого.
В захопленні туристи і від катання верхи на конях влітку та в
запряженими кіньми санях взимку.
Гірськолижний туризм приурочено до гірськолижних схилів, які обладнані канатно-буксировочними підйомниками. Їх у районі два: схил гори Пушкар в смт. Верховина та схил гори Запідки в с. Ільці. Довжина першого сягає 320 метрів, ширина від 20 до 60 метрів. Він розташований між двома паралельними лісосмугами хвойного лісу. Середня крутизна схилу – 18 градусів. Схил на горі Запідки в с. Ільці дещо більших розмірів. Його довжина – майже 500 метрів, ширина – від 30 до 40 метрів, середня крутизна – 26 градусів. Обидва гірськолижні схили мають північну експозицію, що дає можливість утримуватися на них сніговому покриву з початку грудня до кінця березня. В районі налічується декілька пунктів прокату гірськолижного спорядження та десяток кваліфікованих гідів-гірськолижників.
Іншим популярним видом туризму в районі можна вважати водний. Він має місце тут завдяки складним порогам в основному Чорного та частково Білого Черемошів. Туристи-водники облюбували береги цих річок ще на початку сімдесятих років. Їх привабили тут пороги і шивери Чорного Черемоша, які пізніше дістали від них власні назви: «Дземброня», «Білий кінь», «Гуки». Безперечно Чорний Черемош – одна з технічно найскладніших в Україні річок, придатних для водного слалому, і туристський маршрут по ній є одним з найпопулярніших водних маршрутів в державі.
Дещо рідше, ніж гірськолижників і водників, можна зустріти велотуристів, але в звязку з появою в передових європейських країнах сучасних гірських велосипедів з підвищеною проходимістю, є тенденція до його активного відродження. Цьому сприяє і характер стежок та доріг в найживописніших місцинах краю.
У такій же ситуації опинився і кінний туризм. Кількість бажаючих подорожувати верхи на конях з кожним роком зростає. Особливо це до вподоби іноземцям, багато з яких добре обізнані з азами верхової їзди і бажають помилуватися неповторними гірськими ландшафтами, витрачаючи на це мінімум фізичних сил. Великі надії покладаються на відродження в Карпатах втраченої породи гуцульських коней (гуцуликів). А доки кінний і в’ючно-пішохідний туризм наберуть обертів, туристи, що приїзжають на Гуцульщину задовільняються нетривалими прогулянками верхи на конях влітку, верховими одноденними походами та їздою в санях, запряженими кіньми, взимку. Для подорожування на конях придатні практично всі пішохідні туристські маршрути, тільки для кінного туризму їх необхідно обладнати спеціальними стоянками для повноцінного відпочинку не тільки туристів, але й коней.
На відміну від кінного та водного туризму, відповідна інфрактруктура вже створена для більш багаточисельної гвардії мандрівників – автотуристів. В Українських Карпатах вже зараз достатньо турбаз, кемпінгів, будинків відпочинку і просто осель місцевих жителів, підготовлених для перебування туристів. Скрізь автотуристам, крім нічлігу, запропонують страви смачної гуцульської кухні, послуги з ремонту авто- мототехніки і дадуть кваліфіковану консультацію щодо вибраного маршруту. До їх послуг вздовж автотрас чимало закладів харчування, відпочинкових зон, стоянок для автотранспорту, облаштованих місць відпочинку.
Але все ж таки найдоступнішим, найцікавішим, найпоширенішим і найпопулярнішим є пішохідний туризм. Щоб подорожувати пішки, не потрібні ні автомобіль, ні мотоцикл, ні велосипед, ні кінь, ні катамаран, ні гірськолижний інвентар. Добре взуття, зручний одяг, наплічник, і ти приєднуєшся до тисячної гвардії мрійників-мандрівників. Саме цей вид туризму дає людині відчути впевненість в своїх силах, радість і гордість від підкореної вершини, фізичні сили і загартування організму, масу приємних вражень від пройденого маршруту.
