Татарів

Низькогірний кліматичний курорт (750 м над рівнем моря), розташований у широкій долині р.Прут.

Яремче

 — низькогірний курорт, розташований в надзвичайно мальовничій улоговині між горами на березі Пруту. Через місто пролягає дорога до найвищої вершини Українських Карпат — Говерли.

Населення міста зберегло народні звичаї та обряди, найбільш цікаві з них — гуцульська "Розколяда", Андріївські вечорниці, Водохреще, купальське свято "Гуцульська берегиня".

День міста відбувається у останню неділю липня.

Микуличин

Низькогірний кліматичний курорт, розташований у долині р.Прут. Найдовше село в Україні, загальна протяжність — 44 км.

Землі, на яких розкинулося село, колись належали Галицькому князівству. Князь Данило Галицький ними нагородив князя Микулу. В середині XIII ст. в Карпатах було збудовано декілька сторожових постів, серед них і Микулин пост, який згодом став великим населеним пунктом.

Розташований у західній частині Івано-Франківської області. Північна частина району знаходиться в Передкарпатті, у межах Присвічанського пасма. На півдні – Привододільні (Внутрішні) Ґорґани.

Районний центр – місто Долина, яке виникло приблизно в другій половині X століття. Заселення цих земель було певною мірою зумовлене наявністю покладів солі серед густих лісів. Перші згадки про Долину пов’язані з правлінням польського короля Владислава Ягайла. Впродовж кількох десятиліть XVІ ст. Долина економічно зросла завдяки збільшенню видобутку солі й пожвавленню торгівлі. У 1525 р. місту було надане магдебурзьке право, згідно з яким запроваджувалося самоврядування, жителям дозволялося варити сіль, проводити торги та ярмарки.

У XVI-XVII ст. Долина не раз потерпала від татарських нападів. Особливих руйнувань місто зазнало 1594 р. З оборонною метою в Долині збудували замок, насипали вали. Залишки цих валів біля г. Замчища збереглися до наших часів.

Поруч з Долиною виникали і розвивалися інші населені пункти, де також було виявлено соляні джерела. Так з’явилися Тростянець, Солуків, Слобода-Долинська, Раків та інші.

Найдавніше місто на території району - Болехів. Перша письмова згадка про "болехівські землі" належить до 1371 року. У 1546 р. в Болехові, на Старій Бані, було споруджено перше підприємство – солеварню.
До давніх населених пунктів належать також с.Гошів (1469 р.), с.Міжріччя (1371 р.) та с.Тисів (1464 р.).

Ворохта
Високогірний курорт, 850 м над рівнем моря, лежить у верхів'ї р.Прут, на території Карпатського природного національного парку.
Ворохта - ще й відомий кліматичний курорт. Знижений атмосферний тиск, велика інтенсивність сонячної радіації при достатній кількості ультрафіолетових променів, чисте, прозоре повітря, підвищений вміст озону й насиченість фітонцидами сприяють лікуванню захворювань органів дихання.

Яблуниця

Розташована на відстані 35 км від м.Яремча, на висоті до 960 м над рівнем моря. Через село проходить автотраса Р-03 (Львів — Івано-Франківськ — Мукачево).

Клімат помірно континентальний, вологий. Зима помірно холодна, з морозами до -15С. Сніговий покрив зберігається протягом усієї зими, а в улоговинах і затінених місцинах аж до травня. Літо тепле, переважає ясна погода. Середня температура повітря вдень — 20..23ºС, ночі прохолодні. Іонізоване повітря сприяє зміцненню організму.

Яблуниця відома серед прихильників зимового туризму завдяки численим схилам, придатним для катання. Тут обладнані траси різної складності, працюють пункти прокату гірськолижного спорядження.

Звідси відкриваються чудові краєвиди на Чорногірський хребет: Говерла (2061 м), Петрос (2020 м); Горгани: Синяк, Хом'як, Довбушанка (1754 м); Свидовецький хребет: Стіг (1703 м), Близниці (1883 м).

Рогатинський район

Географічно належить до Опілля — західної частини Подільської височини. Районний центр Рогатин розташований на березі р. Гнила Липа (притока р. Дністер). Перші письмові повідомлення про нього належать до XII ст., хоча територія була заселена раніше — в околицях міста знайдено предмети доби палеоліту та бронзи, розкопано декілька городищ Х-ХІІІ ст.
У 1366 р. Рогатин згадується як фортеця, а в 1390 р. — як місто, інтенсивний розвиток якого почався після надання йому в 1415 р. магдебурзького права. У часи Середньовіччя м. Рогатин було відоме як осередок ремесел і торгівлі. Торговим і політичним центром міста була ринкова площа, оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами. Посередині стояла ратуша, збудована в 1539 р. При ній містилися майстерні, що виробляли сукно. Будинки XІX-поч. XX ст., що ними забудовано ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і мурованих льохах, призначених колись для зберігання товарів.
Рогатин – ще й батьківщина Насті Лісовської, відомої як Роксолана (дружина турецького султана Сулеймана Пишного).

Шешори

Шешори — велике гуцульське село, знаходиться на висоті близько 600 м над рівнем моря і розтяглося на 9 км уздовж гірської річки Пістиньки, яка відома своїми водоспадами. Шешорський Гук - один з найкрасивіших у Карпатах водоспадів з висотою падіння 5 м та площею 0.5 га. Поруч з водоспадом є мінеральне джерело.

Навколишні гори: хребет Брусний (960 м), Кормитура (916 м), Росохата (791 м), Пасічний (695 м), Радул (690 м), Млаки (687 м), Кінь. Кожна гора має свою назву, свою історію. Гора Брусний стала границею між Шешорами і Брустурами. На північний захід від села знаходиться заповідне урочище Лебедин площею близько 40 га, яке являє собою невисоку гору з уголовиною в ценрі, що є наслідком діяльності льодовика. У центрі уголовини, на висоті 650 м над рівнем моря знаходиться озеро розміром близько 200х100 м. Шешорські гори покриті буковими і смерековими лісами.

Верховина

У письмових джерелах село Жаб’є (так називалось селище Верховина до 1962 року) вперше згадується в літописних документах, датованих 1424 роком, коли воно разом з монастирем на річці Рибниця (теперішнє місто Косів) було передане литовським князем Свидригайлом в дар місцевому багачу Владу Драгосимовичу. Кажуть, першим поселенцем тут, в долині Чорного Черемоша, був місцевий житель Жабка, від якого і одержало назву колишнє Жаб’є. За іншою версією, в заболоченій долині річки, водилось багато жаб, звідки і пішла назва поселення. Верховиною в Карпатах називають найбільш піднесені ділянки місцевості. Селище назву свою повністю виправдовує, бо тільки низинна його частина розташована на висоті 620-640 метрів над рівнем моря, а більша його частина – в горах, значно вище. Найвисокогірніший присілок Верховини розташувався на високому перевалі на висоті 1250 метрів і є чи не найвищим гірським поселенням в Україні.

То ж не дивно, що Верховинщина вже більше двадцяти років відома, як край туризму.
Найпопулярнішими на теренах району є такі види туризму, як зелений, пішохідний, гірськолижний, водний та авто-, мототуризм (подорожування по Карпатах на автомобілях та мотоциклах).
За розвитком інфраструктури зеленого туризму, Верховинщина займає одне з передових місць не тільки на Івано-Франківщині, а й у Карпатах взагалі. Крім насиченої туристсько-екскурсійної програми, гостям пропонується цікавий та змістовний культурний відпочинок. Це і гуцульські вечорниці, і виступи троїстих гуцульських музик, й інсценівки справжнього гуцульського весілля, і концерти біля гуцульської ватри (багаття), і багато іншого. В захопленні туристи і від катання верхи на конях влітку та в запряженими кіньми санях взимку.

Гірськолижний туризм приурочено до гірськолижних схилів, які обладнані канатно-буксировочними підйомниками. Їх у районі два: схил гори Пушкар в смт. Верховина та схил гори Запідки в с. Ільці. Довжина першого сягає 320 метрів, ширина від 20 до 60 метрів. Він розташований між двома паралельними лісосмугами хвойного лісу. Середня крутизна схилу – 18 градусів. Схил на горі Запідки в с. Ільці дещо більших розмірів. Його довжина – майже 500 метрів, ширина – від 30 до 40 метрів, середня крутизна – 26 градусів. Обидва гірськолижні схили мають північну експозицію, що дає можливість утримуватися на них сніговому покриву з початку грудня до кінця березня. В районі налічується декілька пунктів прокату гірськолижного спорядження та десяток кваліфікованих гідів-гірськолижників.

Іншим популярним видом туризму в районі можна вважати водний. Він має місце тут завдяки складним порогам в основному Чорного та частково Білого Черемошів. Туристи-водники облюбували береги цих річок ще на початку сімдесятих років. Їх привабили тут пороги і шивери Чорного Черемоша, які пізніше дістали від них власні назви: «Дземброня», «Білий кінь», «Гуки». Безперечно Чорний Черемош – одна з технічно найскладніших в Україні річок, придатних для водного слалому, і туристський маршрут по ній є одним з найпопулярніших водних маршрутів в державі.

Дещо рідше, ніж гірськолижників і водників, можна зустріти велотуристів, але в звязку з появою в передових європейських країнах сучасних гірських велосипедів з підвищеною проходимістю, є тенденція до його активного відродження. Цьому сприяє і характер стежок та доріг в найживописніших місцинах краю.

У такій же ситуації опинився і кінний туризм. Кількість бажаючих подорожувати верхи на конях з кожним роком зростає. Особливо це до вподоби іноземцям, багато з яких добре обізнані з азами верхової їзди і бажають помилуватися неповторними гірськими ландшафтами, витрачаючи на це мінімум фізичних сил. Великі надії покладаються на відродження в Карпатах втраченої породи гуцульських коней (гуцуликів). А  доки кінний і в’ючно-пішохідний туризм наберуть обертів, туристи, що приїзжають на Гуцульщину задовільняються нетривалими прогулянками верхи на конях влітку, верховими одноденними походами та їздою в санях, запряженими кіньми, взимку. Для подорожування на конях придатні практично всі пішохідні туристські маршрути, тільки для кінного туризму їх необхідно обладнати спеціальними стоянками для повноцінного відпочинку не тільки туристів, але й коней.

На відміну від кінного та водного туризму, відповідна інфрактруктура вже створена для більш багаточисельної гвардії мандрівників – автотуристів. В Українських Карпатах вже зараз достатньо турбаз, кемпінгів, будинків відпочинку і просто осель місцевих жителів, підготовлених для перебування туристів. Скрізь автотуристам, крім нічлігу, запропонують страви смачної гуцульської кухні, послуги з ремонту авто- мототехніки і дадуть кваліфіковану консультацію щодо вибраного маршруту. До їх послуг вздовж автотрас чимало закладів харчування, відпочинкових зон, стоянок для автотранспорту, облаштованих місць відпочинку.

Але все ж таки найдоступнішим, найцікавішим, найпоширенішим і найпопулярнішим є пішохідний туризм. Щоб подорожувати пішки, не потрібні ні автомобіль, ні мотоцикл, ні велосипед, ні кінь, ні катамаран, ні гірськолижний інвентар. Добре взуття, зручний одяг, наплічник, і ти приєднуєшся до тисячної гвардії мрійників-мандрівників. Саме цей вид туризму дає людині відчути впевненість в своїх силах, радість і гордість від підкореної вершини, фізичні сили і загартування організму, масу приємних вражень від пройденого маршруту.